Мідь

Мідь (тра­ди­цій­на назва) або Купрум (назва хімі­чно­го еле­мен­та в новій хімі­чній тер­мі­но­ло­гії, від лат.Cuprum) — хімі­чний еле­мент із хімі­чним сим­во­лом Cu і атом­ним номе­ром 29, що в чисто­му вигля­ді скла­дає хімі­чну речо­ви­ну мідь (до про­стої речо­ви­ни назва «купрум» не засто­со­ву­є­ться). 
Атом­на маса міді 63,546. Це пла­сти­чний ков­кий пере­хі­дний метал чер­во­ну­ва­то-золо­ти­сто­го кольо­ру (роже­вий за від­су­тно­сті окси­дної плів­ки), добрий про­від­ник тепла і еле­ктри­ки. Від­дав­на його широ­ко вико­ри­сто­ву­ва­ла людина. 

Мар­ку­ва­н­ня про­ми­сло­вої міді
Мар­ки про­ми­сло­вої міді та її хімі­чний склад визна­ча­є­ться в ДСТУ ГОСТ 859:2003. Ско­ро­че­на інфор­ма­ція про мар­ки міді та ана­ло­ги у зару­бі­жних стан­дар­тах наве­де­на нижче:

Мар­ки EN, DIN Cu, % O, % P, %

М00

Cu-OFE

99,96

0,03

0,0005

М0

Cu-PHC, OF-Cu

99,93*

0,04

0,002

М1б

Cu-OF1, Cu-ETP1

99,95*

0,003

0,002

М1

Cu-OF, Cu-ETP, Cu-FRHC, SW-Cu, E‑Cu, E Cu58

99,90*

0,05

-

М1ф

Cu-DHP, SF-Cu

99,90*

-

0,012 — 0,04

М2

99,7*

0,07

-

М3

99,5*

0,08

-

Спе­ци­фі­чні осо­бли­во­сті міді, що вла­сти­ві різним мар­кам, визна­ча­ю­ться не вмі­стом міді (від­мін­но­сті скла­да­ють не біль­ше 0,5 %), а вмі­стом кон­кре­тних домі­шок (їх кіль­кість може від­рі­зня­ти­ся у 10–50 разів). Часто вико­ри­сто­ву­ють кла­си­фі­ка­цію марок міді за вмі­стом кисню:

  • без­ки­сне­ва мідь: М00б, М0б з вмі­стом кисню до 0,001 % і М1б до 0,003 %;

  • рафі­но­ва­на мідь (М1ф, М1р, М2р, М3р) з вмі­стом кисню до 0,01 %, але з під­ви­ще­ним вмі­стом фосфору;

  • мідь висо­кої чисто­ти (М00, М0, М1) з вмі­стом кисню 0,03–0,05 %;

  • мідь загаль­но­го при­зна­че­н­ня (М2, М3) з вмі­стом кисню до 0,08 %.

Сор­та­мент про­ми­сло­вих поста­вок
Про­ми­сло­ва мідь поста­ча­є­ться після насту­пних видів оброб­ки тиском:

  • холо­дно­де­фор­мо­ва­ний про­кат — це тягне­ні (пру­тки, дріт, тру­би) і холо­дно­ка­та­ні (листи, стрі­чка, фоль­га) виро­би. Він випу­ска­є­ться в твер­до­му, напів­твер­до­му і м’я­ко­му (від­па­ле­но­му) станах;

  • гаря­че­де­фор­мо­ва­ний про­кат — резуль­тат пре­су­ва­н­ня (пру­тки, тру­би) або гаря­чо­го валь­цю­ва­н­ня (листи, пли­ти), при тем­пе­ра­ту­рах вище тем­пе­ра­ту­ри рекри­ста­лі­за­ції (150—240 °C);

Сор­та­мент про­ми­сло­вої міді наступний:

  • Мідні пру­тки — випу­ска­ю­ться пре­со­ва­ни­ми (20–180 мм) і холо­дно­де­фор­мо­ва­ні, в твер­до­му, напів­твер­ді і м’я­ко­му ста­нах (діа­метр 3–50 мм) за ДСТУ ГОСТ 1535:2006.

  • Пло­ский мідний про­кат загаль­но­го при­зна­че­н­ня випу­ска­є­ться у вигля­ді фоль­ги, стрі­чки, листів і плит з ДСТУ ГОСТ 1173:2006.

    • Фоль­га мідна — холо­дно­ка­та­на: 0,05–0,1 мм (випу­ска­є­ться тіль­ки в твер­до­му стані)

    • Стрі­чки мідні — холо­дно­ка­та­ні: 0,1–6 мм.

    • Листи мідні — холо­дно­ка­та­ні: 0,2–12 мм і гаря­че­ка­та­ні: 3–25 мм (меха­ні­чні вла­сти­во­сті регла­мен­ту­ю­ться до 12 мм).

    • Пли­ти мідні — гаря­че­ка­та­ні: понад 25 мм (меха­ні­чні вла­сти­во­сті не регламентуються). 

  • Мідні тру­би загаль­но­го при­зна­че­н­ня виго­тов­ля­ю­ться холо­дно­де­фор­мо­ва­ни­ми (в м’я­ко­му, напів­твер­ді і твер­до­му ста­нах) і пре­со­ва­ни­ми (вели­ких пере­рі­зів) за ДСТУ ГОСТ 617:2007.