Латунь

Латунь (від нім. Latun), мося́ж (від давн.в‑нім. massing через поль­ське посе­ре­дни­цтво) або жов­та мідь — сплав міді та цин­ку. До скла­ду також можуть вхо­ди­ти інші мета­ли, чи неме­та­ли. Час­тка цин­ку у лату­ні може бути від­но­сно висо­кою (понад 36 %). Мідь і цинк роз­чи­ня­ю­ться один у одно­му у будь-яких про­пор­ці­ях, але незва­жа­ю­чи на від­со­тко­ве спів­від­но­ше­н­ня міді і цин­ку лату­ні вва­жа­ю­ться спла­ва­ми на осно­ві міді. Лату­ні з вмі­стом цин­ку до 36 % нази­ва­ю­ться одно­фа­зни­ми спла­ва­ми, або аль­фа-спла­ва­ми. Вони чудо­во під­да­ю­ться холо­дним мето­дам оброб­ки. Лату­ні з вмі­стом цин­ку понад 37 % нази­ва­ю­ться дво­фа­зни­ми спла­ва­ми, або бета-спла­ва­ми. Вони добре під­да­ю­ться гаря­чим мето­дам оброб­ки. Лату­ні із низь­ким вмі­стом цин­ку (мен­ше ніж 20 %) най­ча­сті­ше вико­ри­сто­ву­ю­ться для виро­бни­цтва при­крас та виго­тов­ле­н­ня тру­бок. Латунь досить добре зва­рю­є­ться і про­ка­ту­є­ться. Хоча не покри­та лаком поверх­ня лату­ні чор­ніє на пові­трі, але в масі вона кра­ще чинить опір впли­ву дов­кі­л­ля, ніж мідь. Має жов­тий колір і від­мін­но полі­ру­є­ться. Вісмут і сви­нець шкі­дли­во впли­ва­ють на латунь, оскіль­ки змен­шу­ють зда­тність до дефор­му­ва­н­ня у гаря­чо­му ста­ні.

Лату­ні мар­ку­ю­ться літе­рою «Л». Про­сті лату­ні: Л96, Л85, Л59, де число пока­зує кіль­кість міді у від­со­тках, а решта цинк. В бага­то­ком­по­нен­тних лату­нях легу­ю­чі еле­мен­ти позна­ча­ю­ться поча­тко­вою літе­рою назви цьо­го еле­мен­та: А — алю­мі­ній, Б — бери­лій, Ж — залі­зо, К — крем­ній, Н — нікель, О — оло­во, С — сви­нець, Ф — фосфор.

При­кла­ди мар­ку­ва­н­ня та вико­ри­ста­н­ня:

  • Лату­ні, що обро­блю­ю­ться тиском[:
    • Л96, Л70, ЛАН65–3‑2 (міді 65 %, алю­мі­нію 3 %, ніке­лю 2 %, решта цинк) — судно­бу­ду­ва­н­ня, еле­ктри­чні маши­ни,
    • ЛА85–1 — для виго­тов­ле­н­ня атри­бу­тів від­знак (замін­ник золо­та),
    • ЛО70–1 — стій­кість про­ти коро­зії в прі­сній та мор­ській воді,
    • ЛС59–1, ЛС64–2 (авто­ма­тні або свин­це­ви­сті лату­ні) — добре обро­бля­ю­ться різа­н­ням, мають добрі анти­фри­кцій­ні вла­сти­во­сті.
  • Ливар­ні лату­ні. Мар­ку­ю­ться по типу мар­ку­ва­н­ня лего­ва­них ста­лей:
    • ЛЦ14К3С3 (цин­ку 14 %, крем­нію 3 %, свин­цю 3 %, решта мідь) — під­ши­пни­ки, втул­ки,
    • ЛЦ30А3 — коро­зій­но­стій­кі дета­лі,
    • ЛЦ25С2 — шту­це­ри гідро­си­стем.